Стан жертви як наслідок переживання травми

Я вітаю вас, шановні друзі! Дякую за те, що ви підтримуєте наш канал, за те, що ви пишете нам повідомлення. У кількох таких повідомленнях ми побачили, що ви хочете більше розгорнуту інформацію про те, як травма впливає на стан людини, що відбувається з людиною? Є повідомлення, що ви не зовсім розумієте, як ми працюємо зараз через YouTube канал з вами.

Фахівці нашого центру працюють із травмованими людьми

Мене звати Руслан Ільченко. Я — директор академії травмотерапії за методом Мюррей. Ми працюємо з людьми, травмованими в Україні і за кордоном. Через YouTube канал ми не можемо проводити з вами ніякої терапії чи консультування, тому що треба бачити особу, треба знати безпосередньо питання, які у цієї особи, які сталися наслідки від травм. Тобто це все треба індивідуально працювати. Але що ми можемо робити, що ми робимо? 

Ми інформуємо! I ця інформація, вона також змінює вашу свідомість, змінює ваше життя, тому що це інформація терапевтична. 

Ми розповідаємо, що проблеми людей часто пов’язані з травмою. Якщо людина бажає відпрацювати цю травму, вона може звернутися до нас. Або на курси, або на тренінги, або в центр до нас приїжджати, це — безкоштовна допомога. Єдине, що в нас тренінги, вони платні, тому що їх ніхто не фінансує. А стаціонарна допомога, коли людина на два тижні приїжджає до нас центр і проходить реабілітацію, це — безкоштовно. 

Реабілітація в нас дуже потужна. Ви можете приїжджати на 2 тижні реабілітації і це дуже чудово, що є в наш час така можливість.

Люди дуже дякують, кажуть: «Дякуємо вам, що ви простим людям даєте можливість отримати таку професійну допомогу». Вони оцінюють дуже якісно нашу допомогу, наш центр і програму. 

Один із наслідків травми — це невдячність людини і знецінення допомоги, яку їй пропонують

І ось ця невдячність вона дуже-дуже присутня у людей, які пережили травми.

Є такий стан жертви, коли людина переживає травму. Стан жертви — це: все погано в мене. «Так, я така не цінна особистість. Я стільки настраждалася», — отак особа може говорити про себе. І одна з рис жертви —  це знецінення. 

Наприклад, узяти консультації психологів: усе добре, допомога кваліфікована, професійна, але людині не пасує інтер’єр офісу, де надається консультація. Ну, може людина любить синій колір, а там у зеленому кольорі все.

І так багато ми бачимо, коли людина постраждала від травми, вона може знецінювати будь-яку допомогу: медичну, психологічну, фінансову, емоційну, духовну.

Про що ми говоримо — що людина позбавляє себе можливості цю допомогу знайти. Що ще ця людина не має? У неї немає перспективи для розвитку, вона залишається в цьому стані жертви і вона гниє. Вона сконцентрована на негативі якомусь і це дуже погано впливає на саму особистість. 

Що робити, як вийти зі стану жертви, щоб не бути такою невдячною особистістю? 

Один із методів —  узяти аркуш паперу і рописувати, яку допомогу мені надають люди чи благодійна організація, що я отримую позитивного зараз. Щось мені дають психологи, чимось мені допомагають родичі, сусіди.

І що я раджу — це писати щоденник подяки за день. Тобто, знайдіть 3-5 пунктів подяки.

Перше — вдячність собі, друге — вдячність людям і третє — вдячність життю, Богу. За що в цей день я можу подякувати собі, людям і життю? Ви будете поступово змінювати свою свідомість, переносити фокус на ці благословення, які ви отримуєте від життя. У вас вони є, яке б важке життя не було.

Ви бачитимете, як наповнюєтеся позитивними емоціями, як ваш мозок, ваша свідомість концентруватиметься на хороших речах. Вам приходитимуть ідеї, як ще покращити своє життя, свій стан, стан своїх дітей.

Ви побачите, як до вас тягнуться люди, як їм з вами добре, бо ви вже позитивні. 

Розповім одну історію. Два в’язні дивилися через тюремні ґрати. Один в’язень бачив бруд, бо він донизу дивився, а інший бачив зірки, бо він дивився в небо, він дивився на позитивне. Не треба звісно заперечувати той бруд, він є, але є ще й зірки. 

На такій позитивній ноті я хочу закінчити і побажати вам також позитиву, побажати вам, щоб ви бачили цей позитив. Він є в житті кожної людини. У вас він є. Головне, щоб ви його бачили, могли розгледіти і могли його передати ще й іншим людям, з якими ви спілкуєтеся. 

Тема в нас сьогодні була про знецінення і про вдячність, тож ми вам бажаємо, щоб ви були на боці вдячності й до нових зустрічей! До побачення!