Сліди війни: коли щастя стає рідкістю

Я вітаю вас, шановні друзі! Війна і відпочинок, травма і відпочинок, як пов’язані ці речі? Хочу сьогодні з вами про це поговорити. Ми звати Ільченко Руслан, я — директор академії травмотерапії за методом Мюррей. 18 років наш центр займається людьми, які травмовані, і зараз ми дуже-дуже потужно займаємось людьми, які травмовані під час війни. 

Буває, до нас приїжджають військові люди, але ми в цьому не спеціалізуємося. Спеціалізуємось допомозі людям, які цивільні. 

Хочу з вами поговорити про війну, про травми під час війни і про відпочинок. Це досить цікава тема і вона може викликати у вас деякі роздуми. Ви можете подивитися це відео, писати якісь коментарі, чи здавати питання, чи щось рекомендувати. 

Ми працюємо 18 років з травмованими людьми і ми кожного місяця збираємо такі тренінгові групи, де люди збираються, саме травмовані. Це різного виду травми, які вони пережили. І зараз саме ми збираємо людей, які пережили воєнні травми. 

Рівні кризи

Вже вченими доказано, що травмовані люди перестають відпочивати, вони перестають радіти життю. Я не кажу про травми, які відбуваються в кризовому стані, тобто є кризовий стан, це там, ну місяць-два. Я говорю про таких людей, у яких вже криза минула. У нас в Україні відбувається війна, і криза нікого ще не оминула, але все одно є рівні кризи.

Зараз кризовий стан для тих районів, де прифронтові зони. Але ті люди, які живуть там близько 20 км, 10 км від фронту, вони не знаходяться в такій кризі, як знаходилися люди, наприклад, які жили в Києві в перший, другий, третій день війни, 4-й день війни. Тоді ми не розуміли, чого очікувати. Тоді все стрімко розвивалося і була дуже стресова ситуація. А зараз більш-менш ми розуміємо, як просувається наш фронт. Ось тому можна говорити, що ця криза, якби вже в минулому. 

Вона може ще бути. Вона може ще статися і хтось, хто в прифронтовій зоні живе дуже близько, то також вони в кризі знаходяться. А потім люди, які зараз на фронті або ті люди, у яких зараз родичі на фронті. У вас може стрес бути за свого рідного і близького, що зараз він там, зараз його бомблять, чи витримає, чи не витримає, виживе чи не виживе.

Поговоримо про людину, яка не в кризовому стані і пережила травми

Наприклад, людина пережила сексуальне насильство. Це було в дитинстві й нічого не робилося. Ніхто не говорив про це, ніхто не працював із психологів, та й нібито забулося.

Але почуття залишаються і можуть сформувати вже нездорове мислення: таке викривлене мислення, на рахунок себе, на рахунок інших людей, на рахунок всесвіту, та може навіть Бога.

Коли людина пережила, наприклад, сексуальне насильство, то вже минув місяць, вже криза минула, але чомусь вчені помічають, що ця людина перестає радіти життю. Десь зникає та дитинка: та, яка була, та, яка раділа, яка була неординарна, цікавилася всім. I з’являється вже людинка, вже її дитинкою складно назвати. Ну, будемо називати щось дитинка, але вона така більш контролююча, вона аналізує, де небезпечно, де безпечно. Як жила дитина до травми? Раділа, була розкутою. Але, коли травма сталася, то змінюється особистість.

Зараз у багатьох людей в Україні, які залишились жити, а тим більше у тих, хто поїхав за кордон жити, то криза минула і людина все одно перестає радіти життю, людина стає затиснутою, сконцентрованою і дуже засмученою. Чому вона не робить нічого для того, щоб повернути радість в своє життя? 

Якщо зараз ми не будемо займатися собою, у нас буде дуже поганий стан

Я вже просто дивлюся наперед, тому що я дуже багато працював з травмованими людьми. Дуже багато я вже бачив людей, у яких після травми минуло 30 років, 40 років, 50 років. Це навіть не воєнні травми. Ці наслідки були дуже важкі, тому вона і попадала на нашу програму, тому що розуміла, що з нею щось таке відбувається, що вона такою не була.

Зараз, коли воєнні травми, я дивлюся наперед. Я дивлюся на те, що буде з нашою нацією, з нашим народом, з нами, з моїми друзями, моїми рідними, близькими. Що буде відбуватися через 5 років після перемоги, через 10 років після перемоги, коли ми отримаємо перемогу? Якщо зараз ми не будемо займатися собою, у нас буде дуже-дуже поганий стан.

Навіть під час війни шукайте можливість для відпочинку

Я зараз хочу акцент зробити на одну річ, що люди перестають радіти і цю радість треба повертати. Не прив’язувати свій емоційний стан і своє життя до перемоги або до якогось певного заходу.

Є люди, які не можуть припинити плакати. У них заблоковані всі почуття, і таким людям дуже важко. Ці люди можуть потребувати терапії та допомоги, оскільки їхні емоції заблоковані, і це впливає на їхнє життя.

Тобто, я говорю що навіть під час війни, шукайте можливість для відпочинку.

Я не кажу про тих людей, які на фронті, які в прифронтовій зоні, які в такому кризовому стані знаходяться. Але навіть на фронті, я бачу відео, які викладають люди, що вони і там знаходять, чому радіти? Це нормально для нас як для людей, щоб у нас було джерело радості. Інакше, для чого ми боремося за наше життя? Для чого ми боремося за нашу країну? Для чого ми виборюємо цю свободу, цю перемогу, якщо ми не радіємо і не будемо радіти не перемозі? 

Як би не було вам зараз важко, дорогі друзі, будь ласка, займіться собою. Я вас дуже прошу, тому що я знаю, що відбувається з людьми, які зараз не будуть займатися собою.

Я з такими людьми працюю щодня, займіться собою і вже зараз, почніть розморожувати свої почуття. Зараз, якомога більше працюйте над тим, щоб в балансі вашого життя було: десь треба захищатися, а десь треба виявляти емоції: біль, страх, радість і якесь натхнення. Тобто, це нам все треба. Але саме головне — це любов. І якщо ми блокуємо в собі якісь почуття, у нас буде відсутня і любов: любов до людини, любов до природи, любов до Бога, любов до себе і це все буде руйнувати наше життя.

Бажаю вам мудрості з цього, всього найкращого.

Підписуйтесь на наш канал, ставте лайки, поширюйте, в нас дуже-дуже багато цікавого на каналі. До побачення, дорогі друзі!