Небезпеки війни: як пережити і процвітати після важких подій?

Вітаю вас, шановні друзі! Сьогодні хочу поговорити з вами про те, як травматичні події впливають на наше мислення, на нашу свідомість. Як це впливає на наше життя?

Мене звати Ільченко Руслан, я експерт в травмотерапії і я засновник академії травмотерапії за методом Мюррей.   

Що робити для того, щоб змінити своє життя на краще    

Травматичні події можуть бути різні. Починаючи зі зради батьків, чи зради друзів, партнерів, це може бути травматичною подією для нас. Травматична подія може змінювати нашу свідомість, наше мислення.

Ми, як психологи, працюємо з тим, щоб людина почувала себе добре, щоб їй було краще. Ми, всі люди, хочемо того, щоби ми були щасливою людиною і для цього щось робимо, або нічого не робимо.

Хтось нічого не робить, за нього все роблять і він вважає, що так для нього краще. Він почуває себе так щасливим. Але ми все-таки за те, щоб люди ставали здоровими особами, щоб вони займалися собою. А щоб це було ваше особисте придбання, не треба для цього на когось покладатися: на чоловіка, чи на дружину, чи на державу.

Якщо ми прагнемо до щасливих почуттів, до радісних почуттів, то треба розібратись: що в мене з моїм мисленням, чому таке в мене мислення, у чому я ще раз міркую, що в мене в свідомості і в підсвідомості.

Психологи, вони працюють, щоб поведінка людини змінювалася, розбираються з мисленням, розбираються з почуттями. Вони можуть допомогти. 

Як травма руйнує нашу самооцінку

Будь-яка травматична подія шле мені такий посил, що я не цінна людина. Давайте від противного підемо. «Якщо я цінна людина, то зі мною би не відбулися такі травматичні події», — так багато хто з нас мислить. Наприклад, у сім’ї два сини і на когось мати більше уваги звертає, а на когось менше. I та дитина, той хлопчик, на якого менше звертає мама уваги, він відчуває вже якусь депривацію. 

Депривація — з англійського слова diprilation — позбавлення, тобто, позбавлення уваги, позбавлення любові, позбавлення піклування. I це вже може бути травматичною подією. 

Тобто, якщо дитина постійно або дуже часто відчуває таке від своєї матері, від тата чи від вчителів, вона буде відчувати депривацію. Це буде для неї дуже травматично. У неї буде таке мислення: «Може я якийсь не такий. Менший мій братик, він краща людина. А я якийсь не такий. Якщо мама до мене так ставиться, не дуже ввічливо, не дуже любові мені дає. А йому, я бачу, більше дає. Якщо йому більше дає, значить він більш достойний цієї любові. А я недостойний». 

І от, такий хлопчик, він уже принижує свою самооцінку, своє почуття власної гідності. І якщо він іде на вулицю з такими почуттями, що він не дуже цінний, і спілкується на вулиці з іншими дітками, він або буде завойовувати свою цінність, лупцювати їх, або агресивно поводитися з ними. І це може бути уже так і в сім’ї. Якщо він одружується, то він уже так починає будувати свої відносини зі своєю дружиною. 

Важливо, у що ми повіримо

Зараз, під час війни Росія на чолі з Путіним шлють посил українцям, що ми не нація, що нас взагалі вигадали, що ми, як українці, не маємо права на існування. І коли такий посил є, тут уже від нас залежить, чи ми повіримо в це. 

Якщо нам постійно це будуть казати, і ми будемо бачити, що захоплюють нашу територію, то може справді більша частина людей, українців, починає в це вірити.

Люди, які виїхали з України, більша їх частина, також повірили в те, що не має існувати Україна, тобто тут немає майбутнього. Вони виїхали будувати нове майбутнє, своє майбутнє в іншій країні. Це також дуже травматично для українця. Якщо ви виїхали, все одно, коріння ваше залишилося в Україні, ви українці за національністю. Ви можете інше громадянство взяти, але ви залишаєтеся українцями.

Якщо ви перестали вірити, що українці мають право на існування в своїй країні, то наслідки будуть вам відгукуватися, куди б ви не виїхали. 

Як протистояти руйнуванню нашої самооцінки

Я говорю про те, що, де б не знаходились українці — чи в країні, чи за кордоном, вам треба працювати з травмою воєнною зараз. Бо вона руйнує наші цінності. Будь-яка травма потрапляє в самий центр нашої особистості — це почуття власної гідності, хто я як особистість, які мої цінності як особистості, як хлопчика або як чоловіка, або як громадянина України.

Наша завдання — мати цінність в усіх ролях: і громадянина України, і батька. Якщо я починаю сумніватися у своїй цінності, я буду відчувати наслідки своєї заниженої самооцінки, яку принесла мені травма. 

Щоб змінити свою поведінку, треба працювати зі своєю цінністю, зі своїми почуттям власної гідності. Мені треба спускатися в травму, іти туди розбиратися з тими почуттями, які залишилися після цієї травми, тоді буде змінюватись свідомість моя. Для цього мені треба прикладати зусилля, вона автоматично не буде змінюватись. 

Треба прикладати зусилля і тоді вже я буду відчувати свою цінність, бо я буду відчувати, буду бачити, як повертається цінність моєї особистості. Я буду відчувати щастя, і тоді моя поведінка буде достойна гідної людини, тобто зі мною буде безпечно жити, спілкуватися, працювати. 

Я буду як і партнер — достойна людина, гідна людина, і як друг, і як тато, і як чоловік, як син. Це все реально! Це все можливо! 

Я запрошую вас до нас в центр, де відбувається лікування 

Це така реабілітація людей, які пережили травми і воєнні травми. 

Запрошуємо вас на онлайн-тренінги і вживу. Ми можемо порадити індивідуальні консультації, або книжки, які ви можете самі вивчати. Тобто, звертайтесь  до нас в центр.

Мене звати Ільченко Руслан, я керівник академії травмотерапії за методом Мюррей. Миру вам, мирного неба, дорогі друзі, до зустрічі!